Адвокат із сімейних справ у Харкові, Вінниці, Києві

У випадку, якщо шлюб між подружжям не розірваний, то позовна давність до вимог про поділ майна, що є спільною сумісною власністю, не використовується. Якщо ж шлюб розірвано, то до вимог про розподіл майна, що є спільною сумісною власністю, використовується загальна позовна давність у три роки. При цьому слід пам'ятати, що в такому разі позовна давність обчислюється не з моменту розлучення, а з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав (наприклад, з моменту, коли особа втратила можливість користуватися таким майном).

Якщо один із колишнього подружжя самостійно розпорядився майном, яке нажито у шлюбі, така угода може бути визнана недійсною в судовому порядку.

За загальними правилами, недійсним є шлюб у випадках, якщо:

1. особи, які одружилися, не досягли шлюбного віку (18 років);
2. шлюб укладений особами під тиском, з примусом;
3. шлюб укладений особою, яка вже одружена і не розірвала її в установленому порядку;
4. особи, які мають намір укласти шлюб, є родичами або ж у відносинах усиновлення.

Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Відновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена ​​та усиновлення не скасовано або не визнано недійсним судом. Відновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, які були підставою для позбавлення батьківських прав, та виносить рішення відповідно до інтересів дитини.
При розгляді справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку іншого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина.

Мати, батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо вона, він:

1. не забрали дитину з пологового будинку або з іншої установи охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2. ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення отримання нею повної загальної середньої освіти;
3. жорстоко поводяться з дитиною;
4. є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5. вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6. засуджено за скоєння умисного кримінального злочину щодо дитини.

Укладання шлюбу до 18 років можливе виключно за відповідним рішенням суду. Причини, через які суд може дати дозвіл на шлюб, можуть бути різні: вагітність, необхідність виїхати за межі України тощо.

Ні. Особистою власністю особи є земельна ділянка, придбана нею за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, яка перебувала в її користуванні, або отримана внаслідок приватизації земельних ділянок державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або отримана із земель державної та комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Тому той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якої виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням на користь дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, отриманими на її утримання. При цьому неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

За загальним правилом, обов'язок повернути кредит лежить на тому, хто є позичальником згідно з укладеним кредитним договором. Слід зазначити, що на сьогодні існує судова практика, згідно з якою подружжя також може бути зобов'язане повернути кредит у разі, якщо буде доведено, що він був використаний у спільних сімейних цілях. Проте довести цей факт досить важко.

Іпотечна квартира може бути предметом спору при розподілі спільного майна подружжя лише після повного погашення кредиту боржником.

Так можливо. Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшений або збільшений за рішенням суду за позовом платника чи одержувача аліментів у разі зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення чи покращення здоров'я когось із них та в інших випадках.

Сімейним кодексом України передбачено, що батьки зобов'язані створювати для дитини належні умови для її життя та розвитку. Тому аліменти як фінансова складова є невід'ємною частиною виконання такого обов'язку. І перш ніж відмовитись від отримання аліментів слід подумати: чи зможемо другий батько самостійно забезпечувати дитину. Чинне законодавство містить норму, що одержувач аліментів у будь-який момент може відкликати з виконавчої служби виконавчий лист про стягнення аліментів, однак це не позбавляє його права пред'явити такий лист до виконання повторно. Крім того, батьки дитини можуть укласти договір, згідно з яким батьки самостійно визначають порядок та строки сплати аліментів. Також законом передбачено, що той із батьків, з ким проживає дитина, та той із батьків, хто проживає окремо від нього, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (Житловий будинок, квартиру, земельну ділянку і т.д.). Такий договір засвідчується нотаріально. Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь у укладанні цього договору. Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина чи дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно. У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов'язується самостійно утримувати його. Укладання договору не звільняє батька, хто мешкає окремо, від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину.

Особі, яка не виплачує аліменти, може бути видана низка заборон: заборона керування автомобілем, заборона на полювання, заборона виїзду за кордон тощо. Крім того, така особа може бути залучена до громадських робіт (підмітати двори, фарбувати під'їзди тощо), а також залучена до кримінальної відповідальності (аж до обмеження волі) за невиконання рішення суду про стягнення аліментів (стаття 382 Кримінального кодексу України) та несплату аліментів (стаття 164 Кримінального кодексу України).

Контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці.
У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом щодо зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Ощадбанку.

Особа, яка не виплачує аліменти, може бути залучена до громадських робіт (підмітати двори, фарбувати під'їзди тощо), а також залучена до кримінальної відповідальності (аж до обмеження волі) за невиконання рішення суду про стягнення аліментів (стаття 382 Кримінального кодексу України) та несплату аліментів (стаття 164 Кримінального кодексу України). Тому слід звертатися з відповідними заявами до органів поліції та вимагати порушити кримінальні справи за зазначеними вище статтями.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який офіційно не працює або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який отримує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається на основі середньої заробітної плати працівника даної місцевості. Механізми стягнення аліментів з непрацюючих осіб зводиться, за загальним принципом, до створення такій особі максимальної кількостінезручностей: заборона водіння автомобіля, заборона на полювання, заборона виїзду за кордон і т.д. Крім того, особа, яка не виплачує аліменти, може бути залучена до громадських робіт (підмітати двори, фарбувати під'їзди тощо), а також залучена до кримінальної відповідальності (аж до обмеження волі) за невиконання рішення суду про стягнення аліментів (стаття 382 Кримінального кодексу України) та несплату аліментів (стаття 164 Кримінального кодексу України).

Для того, щоб стягнути аліменти з іноземця, слід направити відповідний позов або до суду за місцем реєстрації позивача, або до суду тієї держави, громадянином чи підданим якої є відповідач. У першому випадку після набрання законної сили рішенням суду його слід подати на визнання та виконання у територіальне управління юстиції в області за місцем реєстрації позивача. Представник територіального управління юстиції пересилає документи до відповідного органу договірної країни для його виконання. Україна приєдналася до Конвенції про стягнення аліментів за кордоном поряд з такими державами, як Австралія, Австрія, Алжир, Аргентина, Барбадос, Бельгія, Білорусь, Болівія, Боснія та Герцеговина, Бразилія, БуркінаФасо, Македонія, Угорщина, Гаті, Гватемала , Данія, Домініканська Республіка, Ізраїль, Ірландія, Іспанія, Італія, Кабо-Верде, Казахстан, Камбоджа, Кіпр, Колумбія, Куба, Киргизстан, Ліберія, Люксембург, Марокко, Мексика, Монако, Нігер, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія , Польща, Португалія, Молдова, Румунія, Сальвадор, Святіший Престол, Сейшельські острови, Сербія, Словаччина, Словенія, Великобританія та Північна Ірландія, Суринам, Туніс, Туреччина, Уругвай, Філіппіни, Фінляндія, Франція, Хорватія, Центральна , Чорногорія, Чилі, Швейцарія, Швеція, Шрі-Ланка, Еквадор, Естонія.