Пошук
Пошук по сайту
Так, на сайті Верховного Суду оприлюднено доповідь судді Великої Палати Верховного Суду Уркевича В.Ю. на тему «Адвокатська монополія: правові висновки Верховного Суду» (24.05.2019).
На нашу думку, викладені в цьому документі позиції є певною мірою суперечливими. Певною мірою вони ускладнюють надання послуг адвоката в межах окремих судових розглядів. Це зумовлено наступним.
1. У ухвалі Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 16 квітня 2019 року (справа №360/3690/18) зазначено таке.
«До касаційної скарги не додано документів, що підтверджують статус представника позивача як адвоката (завірені копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю або посвідчення адвоката України). Тобто вона підписана особою, яка не має права її підписувати».
У свою чергу, статті 327 — 331 КАС України не передбачають обов'язки особи, яка подає касаційну скаргу (у т.ч. представника сторони провадження), надавати будь-які документи, Звичайно, можна говорити, що такий обов'язок «підсвідомо передбачений». Однак звернемося до аналогії закону.
Так, ст. 290 ГПК України передбачає, що до касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо у справі немає підтвердження такого повноваження. Аналогічна норма міститься й у ст. 392 ЦПК України.
Таким чином, зазначений правовий висновок Верховного Суду досить жорстко обмежує право надавати послуги адвоката у суворій відповідності до норм чинного процесуального законодавства. Адвокат, по суті, має заздалегідь передбачити бажання шановного суду (хоч і не заснованого на імперативній нормі закону).
Хоча іноді саме на такій кмітливості і будуються послуги адвоката… Але це вже зовсім інша історія.
2. У зазначеному матеріалі зазначається, що Верховний Суд дотримується позиції, за якою ордер є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про юридичну допомогу, його копію чи виписку разом з ордером законодавство України не вимагає. Дана позиція вже досить поширена серед апеляційних адміністративних судів (зокрема, тут).
Однак при наданні послуг адвокатом у межах виконавчого провадження (як завершальної стадії процесу судового захисту прав та законних інтересів) державні та приватні виконавці, звичайно ж, застосовують приписи ст. 16 Закону України "Про виконавче провадження". Відповідно до положень зазначеної норми, до ордера обов'язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Вилучення засвідчується підписами сторін договору.
На жаль, при наданні послуг адвоката ми неодноразово стикалися з такими вимогами державних та приватних виконавців. І жодна позиція ні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ні Верховного Суду не має на них впливу.
Сподіваємося, що зазначене «законодавче непорозуміння» все ж таки буде виправлено.
3. У своїй постанові від 21 березня 2018 року (справа № 914/2771/16) Велика Палата Верховного Суду зазначила таке.
— У порядку самопредставництва юридична особа може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. виступають від імені цієї особи як довірителя. Але не в порядку самопредставництва.
У свою чергу, із цього приводу існує й особлива думка суддів Верховного Суду Бакуліної С.В. та Прокопенко О.Б.
На їхню думку, юридична особа не може бути позбавлена права на поводження з касаційною скаргою шляхом безпосереднього представництва своїх законних інтересів у суді. Зокрема, керівниками підприємств чи штатними юрисконсультами, юристами – працівниками власних структурних підрозділів.
Але є ці позиції, по суті, взаємовиключними?
На нашу думку, ні. І для посилення зазначеної правової позиції підприємства мають більш виважено складати свої установчі документи.
Зокрема, як зазначалося раніше, самопредставництво має місце у випадку, коли особа звідповідним чином уповноважено на такі дії законом чи установчим документом.
Тому, на нашу думку, доцільним буде вказати у статуті юридичної особи, що юрисконсульт (або будь-яка інша посадова особа) має право представляти інтереси цього підприємства перед будь-якими третіми особами. Однак при цьому така особа повинна мати певний лист-підтвердження, окрему довіреність тощо.
З огляду на вищевикладене, надання послуг адвоката пов'язане з низкою складнощів та невизначеностей. І їхнє подолання безпосередньо залежить від правозастосовчої практики. І дуже хотілося б, щоб практика новоствореного Верховного Суду сприяла усуненню таких юридичних колізій. А не їх виникненню.
Юрист, адвокат Харків - юридичні послуги по Україні: допомога у кримінальних справах, ДТП, кредити та суперечки з МФО, оформлення пенсії, вступі у спадщину, спорах з нерухомості.